ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи вивчення
обдарованої дитини в початковій школі
1.1 Обдаровані діти молодшого
шкільного віку
1.2 Психолого-педагогічні особливості
обдарованих дітей
1.3 Робота з обдарованими дітьми
Розділ ІІ. Дослідне вивчення
обдарованої дитини
2.1 Методи навчання обдарованих дітей
2.2 Визначення творчої
індивідуальності обдарованих дітей
2.3 Творчі завдання для обдарованих
дітей
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Сучасна школа –
це керування різними видами навчально – пізнавальної діяльності школярів. У
широкому розумінні цього слова сьогодні школа в нашому суспільстві –
найважливіший фактор гуманізації суспільно – економічних відносин, спрямованих
на формування нових життєвих установок особистості.
В умовах
демократизації та національного відродження система освіти, яка завжди
відзначалася тим, що була орієнтована на підготовку не просто спеціалістів, а
людей, які б відповідали певним соціальним потребам сучасності, повинна
забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної, наукової
підготовки, всебічний розвиток кожної людини як особистості і найвищої цінності
суспільства. Починати необхідно вже з початкової школи, адже саме вона має
навчити дітей вчитися, прищепити інтерес до знань, прагнення самостійно
збагачуватися ними, розвивати, як зазначав видатний педагог В.О.Сухомлинський,
всемогутню радість пізнання. Змінюються пріоритети мети навчання : на першому
плані – розвивальна функція, культ активності, самостійності, нестандартної
думки. Все це разом забезпечує розвиток інтелекту кожної дитини.
І тому основне
завдання вчителя – добиватися того, щоб кожен урок сприяв розвитку пізнавальних
інтересів дітей та їхньої зацікавленості у здобутті знань. Зацікавленість –
ефективний засіб успішного навчання, необхідна умова досягнення позитивних
наслідків. Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї з’явиться
бажання дізнатися про нього більше.
Під час аналізу
особливостей пізнавального розвитку дітей молодшого шкільного віку встановлені
індивідуальні відмінності сприймання, уваги , мислення, пам’яті, розвитку
емоційно – вольової сфери. Так, діапазон індивідуальний відмінностей у
навчальних здібностях і психічному розвитку першокласників можна
охарактеризувати співвідношенням 1 : 15, тобто здібності слабкого учня в класі
становлять одиницю, а здібності найрозвиненішого є у 15 разів вищими У кількісному
відношенні це виглядає так: більшість учнів вступає до школи з приблизно
однаковим рівнем пізнавального розвитку, який вважається нормою, 20 % учнів –
не досягають його, а 15 % — перевищують. І, як свідчить практика, за даними
світової статистики, лише 5 % дітей від загальної їх кількості в кожній віковій
категорії є обдарованими.
В своїх
дослідженнях такі вчені як Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Дж. Гілфорд, В.М. Екземплярський,
Е. Клапард, Г.С. Костюк, Е. Мейман,
Дж. Рензуллі,
С.Л. Рубінштейн, Д. Фребес переконують, що без належної активності молодших
школярів у навчальному процесі не можуть бути успішними засвоєння знань,
пізнавальний розвиток, а виховання – повноцінним.
Розвиток
пізнавальної активності має на меті :
—
підвищити
рівень розвитку дітей і розширити їхній світогляд для того, щоб вчити
спостерігати, думати, аналізувати;
—
викликати
бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;
—
знайти
шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку
—
здібностей,
закладених у дитині природою.
На жаль, сьогодні
існує дефіцит знань що до особливостей поведінки і мислення обдарованих дітей,
їхнього особистого розвитку. Крім того, ще не повно мірою враховується і той
факт, що через свої особистісні особливості обдаровані діти дуже чутливі до
неадекватних оцінок та негативних дій щодо них.
Метою дослідження
є теоретичне обґрунтування, на основі якого проводиться дослідження, виявлення
та перевірка педагогічних та психологічних умов, що сприятимуть успішному
вихованню обдарованої дитини в початковій школі.
Об’єктом
дослідження є обдарована дитина в початковій школі.
Предметом
дослідження є психолого – педагогічні умови, які впливають на обдаровану дитину
у початковій школі.
Гіпотеза
дослідження полягає у тому, що ефективність навчально – виховного процесу
обдарованої дитини залежить від створення психолого – педагогічних умов :
—
глибоке
вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх класифікацію за типологічними
групами і організацію роботи цих груп на виконання спеціальних навчальних
занять;
— цілеспрямоване
сприяння пізнавальному розвитку дітей, активності взагалі й навчально –
пізнавальної зокрема, що забезпечить адаптацію тимчасових параметрів навчання
до того рівня розумового розвитку, якого вже досягнув той чи інший школяр.
Завдання
дослідження: проаналізувати наукову психолого-педагогічну літературу; вивчити
досвід роботи вчителів; забезпечити постійну індивідуальну допомогу учням у
виборі, плануванні, виконанні та оцінці різноманітних проблемних завдань для
вивчення обдарованої дитини.
Експериментальна
база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі середньої
загальноосвітньої школи № 21 у 4- А класі м. Кривого Рогу.
обдарований
дитина школа особливість дослідний
Розділ І.
Теоретичні основи вивчення обдарованої дитини в початковій
школі
1.1 Обдаровані
діти молодшого шкільного віку
Яких же дітей
необхідно називати обдарованими і що таке обдарованість ? Нині існує понад 100
(!) визначень обдарованості, при чому серед них немає жодного, яке цілком
влаштовувало б хоч якусь частину психологів і педагогів. Справа у тому, що
прямо визначити здібності неможливо. Здібності – це можливості людини до
виконання діяльності. Як би ми не визначали здібності, в центрі уваги завжди
буде саме діяльність. Великі можливості до виконання діяльності означають і
великі здібності. Рівень здібностей, який значно відрізняється від середнього,
як правило, називається обдарованістю. Чим більша різниця із середніми
здібностями, тим вища обдарованість.
У найновішому
словнику української мови зазначено що обдарованим (талановитим) є той, хто має
великі здібності; дар (талант) – це видатні природні здібності, хист,
обдарування.
Ще одне
визначення: обдарованість – своєрідне поєднання здібностей (окремих психічних
якостей, що обумовлюють можливості людини в тій чи іншій діяльності), єдність,
яку вони складають у своїй взаємодії; обдарованість містить у собі здатність до
узагальнення, інтелектуальну потенцію, високу креативність та високий рівень
мотивації.
Існують різні
типи обдарованості. Так, дуже дефіцитна і найменш вивчена лідерська або
соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти
інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, управляти ними. Існує
багато варіантів лідерської обдарованості: є емоційні лідери, своєрідна
«жилетка» для кожного, з ними радяться, їх люблять, їхня думка є в багатьох
випадках вирішальною; лідери дії – вміють приймати рішення, важливі для
багатьох людей, визначати межу і напрямок руху, вести за собою.
На жаль , в
багатьох школярів з вираженими лідерськими здібностями інтерес до шкільного
навчання недостатній. Багато учнів із цими здібностями не мають достатньої
шкільної мотивації і, маючи сильний характер і незалежність, відверто нічого не
роблять в школі. Неможливість завоювати статус лідера в школі штовхає їх на
вулицю де вони стають лідерами антисоціальних угруповань. Потрібна спеціальна
іноді тривала і складна робота, що б повернути таких учнів до школи.
Ще один тип
обдарованості – художня. Цей тип обдарованості , як правило, виявляється у
високих досягненнях у художній діяльності – музика, танці, живопис, скульптура,
сцена. Як і в попередньому випадку цей тип обдарованості може виявлятися у
школярів із різними ступенями широти: є діти з розмаїттям художніх здібностей
(дитина співає, танцює та ще й чудово малює) , і є такі, в яких яскраво
виражена лише одна здатність такого роду.
Психомоторна
(спортивна) обдарованість виявляється дуже помітно, але в контексті середньої
загальноосвітньої школи не являє спеціального інтересу. Учні зі спортивною
обдарованістю часто не зовсім добре вчаться. Це пов’язано насамперед із
недостачею часу та належного бажання. Якщо в школярів, що захоплюються спортом
створити відповідну мотивацію, тобто настій, то вони, як правила, можуть чудово
навчатися.
Пряме відношення
до школи мають таких три типи обдарованості : академічна, інтелектуальна і
творча (креативна).
Академічна
обдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Академічно
обдаровані школярі – це завжди генії саме навчання, це блискучі професіонали
шкільної праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння. Шкільні
медалісти – насамперед саме учні з академічною обдарованістю.
Інтелектуальна
обдарованість – це не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скільки
вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну
інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості – розумники та розумниці. Вони
іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших
– це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача. Медалісти серед
них теж є, але дуже рідко.
Творча
обдарованість (креативна) – це те що, виявляється в нестандартному баченні
світу , в нешаблонному мисленні і в тому, що суспільство оцінює над усе. У
творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні які виявляють неабиякі
творчі можливості буквально в будь – якій діяльності, за яку беруться, але
бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лише
в одній сфері. Кожна обдарована (талановита) дитина – індивідуальність і
потребує особливого підходу. Виявити талант мають психологічні служби а
створити умови для виявлення суто педагогічне завдання.
Критерії для
виявлення ознак обдарованості у дітей молодшого шкільного віку :
·
прекрасна
пам’ять ;
·
яскрава
уява ;
·
тонка
моторна координація ;
·
розвинута
оперативна пам’ять і логічне мислення ;
·
володіння
мистецтвом мовної комунікації, оригінальність словесних асоціацій ;
·
величезна
допитливість ;
·
схильність
до активного навколишнього світу ;
·
успіх у
багатьох починаннях ;
·
установка
на творче виконання завдань ;
·
володіння
основними компонентами уміння вчитися ;
·
створення
в уяві альтернативних систем ;
·
наполегливість
у своїх діях, нерідко наближена до самовпевненості ;
·
нечіткість
у розмежуванні реальності і фантазії ;
·
егоцентризм
;
·
прагнення
до товариства старших дітей та дорослих ;
·
гостра
реакція на несправедливість ;
·
нестриманість
почуттів і емоцій.
Останні п’ять
ознак свідчать самі за себе: виховання обдарованої дитини — справа дуже складна
і серйозна.
Як же заявляє про
себе обдарована дитина молодшого шкільного віку, і що повинні знати дорослі,
виховуючи таку дитину?
—
у
талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість,
посидючість, вміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і
незалежність у діяльності;
—
немотивований
тиск та примус, нав’язування занять затримують прояви справжніх природних
нахилів;
—
занадто
рання спеціалізація і «професіоналізація» збіднюють особистість, ускладнюють її
подальше життя. Тому на перший план доцільно висувати ідею калокагатії –
гармонійного розвитку сукупностей тілесних, душевних і розумових, сил – та
принцип утилітаризму – озброєння дитини знаннями і вміннями, які становитимуть
реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в
суспільстві ;
—
талановитій
дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у
певних межах обговорювати з дорослими свої наміри.
Завдяки такій
свободі вона пізнає свої власні сили, виробляє звичку оперувати своїми
розумовими, фізичними і моральними ресурсами. В результаті виробляється
самоповага та здатність критично оцінювати свої здібності і дії ;
—
інтенсивному
розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною
діяльністю, глибокі й помірно численні враження.
Потрібні для
творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з
природою, яка пробуджує мислення, уяву, фантазію.
«Не силуйте душу
дитини, уважно придивляйтесь до законів природного розвитку кожної дитини, до
її особливостей, прагнень, потреб» [34,с.98]
1.2
Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей
Обдаровану дитину
інколи порівнюють із губкою, що поглинає найрізноманітнішу інформацію та
відчуття [37]. Усе сприймаючи й на все реагуючи, така дитина проявляє надмірне
захоплення в усьому – в емоційних реакціях, інтелектуальних заняттях,
суперництві з братами й сестрами, протистоянні дорослим. Вона надмірно рухлива,
невгамовна, особливо чутлива до всього – до емоцій і почуттів, звуків, дотиків,
запахів тощо. Прагнення обдарованих зрозуміти, дослідити, знайти логіку – така
сама важлива риса, як і здатність бачити можливості та альтернативні рішення.
Однією з
прикметних особливостей обдарованої дитини є спрямованість на досягнення мети,
що спричинює їхню впертість і надмірну зосередженість, здатність до
перфекціонізму [40]. Якщо результати не відповідають підвищенним внутрішнім
стандартам дитини, в неї виникає відчуття незадоволення й неабиякі переживання.
Звідси бере початок недовіра до своїх можливостей, і дитина може кинути справу,
не закінчивши її. Цьому сприяють і завищені очікування вчителів, амбіції
батьків, адже спершу дитина намагається задовольнити референтну групу людей. У неї
формуються уявлення, що саме завдяки успіху можна отримати максимальну увагу та
безумовну любов батьків, повагу навколишніх. На цій основі згодом і виникає
життєва формула дорослого: головне в житті – успіх. Якщо дитина не дотягує до
завищених стандартів, які пропагує сім’я, у неї з’являється почуття провини, що
теж породжує внутрішні проблеми особистості.
Безсумнівно,
успіхи й таланти мають велику вагу в житті кожного, але гармонійний розвиток
дитини, відчуття здорового балансу найважливіші.
Важливу сторону
обдарованості дітей та їхні психолого-педагогічні особливості розглядає в
теоретико-експерементальних дослідженнях М.С. Лейтес. Вивчаючи вікові
передумови обдарованості, він розрізняє такі категорії дітей:
І – діти, які
відрізняються надзвичайно швидким темпом розумового розвитку, високим рівнем
інтелекту заголом, що особливо помітно в дошкільному й молодшому шкільному
віці;
ІІ – діти зі
звичайним рівнем інтелекту, які лідирують у певних видах занять (наприклад, у
деяких напрямках науки або техніки). Ця категорія найчастіше зустрічається
серед підлітків і старших школярів;
ІІІ – діти, які
не досягають помітних успіхів у навчанні або творчих заняттях, але
відрізняються неабиякими, своєрідними проявами інтелекту (скажімо, надзвичайно
розвинутою пам’яттю, уявою, спостережливістю). Їм притаманні властивості, які
пізніше можуть стати професійно важливими й надати перевагу в певних умовах
життя та діяльності. Про дітей цієї групи доцільно говорити як про таких, що
мають ознаки потенційної обдарованості [23].
Діти І категорії,
вважає М.С. Лейтес, утворюють дуже яскраву групу, яка може на кілька років
випереджати однолітків у розумовому розвитку, відрізняючись від них незвичайною
розумовою активністю, потребою в розумовому напружені, невтомною пізнавальною
діяльністю. Їм властиві такі творчі прояви, як ініціативність, винахідливість у
заняттях, особлива продуктивність мислення, потяг до творчого, розумового
навантаження. Водночас ознаки чудового інтелекту цих дітей аж ніяк не є
неодмінним показником їхнього розумового потенціалу в майбутньому, тому поняття
«обдаровані діти» не можна тлумачити однозначно. В першому значенні доцільно
говорити про більш виражені передумови інтелектуального розвитку, завдяки чому
такі діти значно швидше розвиваються і тому творчо себе виявляють. У другому
значенні обдарованість характеризує дітей із внутрішніми передумовами до того,
щоб стати в майбутньому обдарованими дорослими людьми. Невідповідальність між
ознаками видатних розумових здібностей у дитинстві та рівнем розумового потенціалу
в зрілі роки, недовговічність у більшості випадків дитячої обдарованості
пояснюються віковими та індивідуальними особливостями розвитку та прояву
здібностей у дитячі роки.
Дітям загалом
притаманна готовність до засвоєння знань, чутливість до образних вражень,
рухливість уяви, допитливість. Існує вікова чутливість, особлива чуйність до
навколишнього, яка своєрідно характеризує дитячий вік. На кожному віковому
етапі розвитку дитини виникають та чергуються так звані сенситивні періоди,
тобто найбільш сприятливі передумови для розвитку психіки в певному напрямку.
За такого чергування відповідно змінюються як чутливість, так і активність
дітей.
А.В. Фурман,
досліджуючи питання індивідуально-особистісних рис прояву обдарованості в
начально-виховному процесі, вважає, що обдаровані діти:
— опановують
досить швидко і зберігають їх (засвоюють головне, швидко й відповідно реагують,
критично оцінюють інформацію і ставлять запитання, переносять вивчене в нову
ситуацію);
— виробляють,
перетворюють і передають ідеї, думки: логічно думають, послуговуються багатим
словником, тому їхнє мовлення добірне, гнучке;
— мають високі
показники абстрактного мислення: вміють узагальнювати, розділяють причини і
наслідки, визначають взаємозв’язки, розуміють і правильно застосовують правила;
— здатні долати
труднощі: покладаються на себе, якщо зустрічаються з ускладненнями; наполегливо
шукають вихід зі становища;
— винахідники і
творці: допитливі й оригінальні, люблять експериментувати, використовують метод
проб і помилок, знаходять шляхи досягнення своєї мети;
— люблять
самостійно працювати, схильні самостійно планувати свої дії,
самоорганізовуються, незалежні у своїх діях;
— відповідальні
(наполегливі в досягненні мети);
— легко
пристосовуються до нової ситуації (розуміють і приймають потрібність змін,
передбачають наслідки, оптимістично зустрічають перешкоди і пригоди);
— енергійні,
об’єктивно здорові.[12,с.49]
1.3 Робота з
обдарованими дітьми
Здібні учні
можуть без спеціальних вправ і вказівок учителя самостійно здійснювати узагальнення
матеріалу. В таких дітей проявляється гнучкість мислення під час розв’язування
задач. Вони вміють побачити у буденному незвичне, в очевидному неймовірне, їх
називають «чомусиками». Це учні, в яких добре розвинена пам’ять. Вони
запам’ятовують великий об’єм матеріалу і надовго його зберігають.
Ніякі
здібності не можна розвинути без відповідних знань, умінь, без уважності,
наполегливості, працьовитості, почуття відповідальності за доручену справу і
прагнення доводити її до кінця, звички приклади зусилля. Талант — це передусім
копітка i цілеспрямована справа.
Роль
учителя є суттєвою в процесі розвитку дитини. Нелегко знайти правильний
індивідуальний підхід до учнів, у яких сильніше i яскравіше, ніж в інших,
виявляються ознаки розумової обдарованості. Під час роботи з такими учнями
важливо уникати крайнощів, необхідно знайти «золоту» середину. Не
можна не лише надмірно втручатися в становлення розумових здібностей, але й
вважати, що розвиток дитини не потребує особливої учаги i підтримки, вважати,
що талант проб’ється сам. Завдання вчителя — пробуджувати i виховувати власну
активність молодої людини, її пізнавальні і творчі потреби, створення атмосфери
здорової конкуренції, яка буде сприяти зростанню інтересу до предмета i бажання
оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.[36, с.27]
Важливе
місце в системі розвитку здібностей займає експеримент. К.А. Тимірязєв писав:
«Люди, які навчилися спостерігати i досліджувати, набувають здатності
самим ставити запитання i отримувати на них фактичні відповіді опиняючись на
вищому розумовому й моральному piвнi в пopiвнянні з тими, хто такої школи не
отримав».[15, с.23] Застосування дослідів дає можливість використовувати
експеримент для розвитку і виховання в учнів інтересу, допитливості,
спостережливості, а також формувати i розвивати поняття про експеримент як
метод науки. Експеримент дозволяє учням встановлювати причинно-на-слідкові
зв’язки, вчитися робити прогнози, висновки, вести спостереження, швидко
виділяти найбільш значні відомості з інформації.
Значна
роль приділяється самостійній роботі учнів, тому що ефективність роботи учня
визначається його розумовою активністю.
Слушно
писав з цього приводу В.О. Сухомлинський, наголошуючи, що учень повинен
непросто слухати i думати, але щось робити. Мислення має відображуватись в
діяльності, лише тоді на уроці будуть думати всі, не буде неуважних [34, с.27].
Результативним
в розвитку здібностей є участь дітей в підготовці i проведенні КВК, турнірів,
конкурсів знавців, вікторин, брей-рингів, участь у олімпіадах.
Самостійне
складання вправ i завдань, пошукові завдання, проблемні питання вимагають в
учнів напруженої розумової діяльності, творчого підходу до виконання роботи.
Учням
на уроках i як домашнє завдання пропонуються біологічні задачі пошукового
характеру з метою формування наукового мислення, здатностей всебічно i
об’єктивно оцінювати конкретну наукову проблему i визначати шляхи її вирішення.
Я
вважаю, що робота учителя буде успішною, якщо спостерігається ріст
самостійності учнів, під час обговорення питань щодо задачі, відповіді учнів
стають щодалі повнішими i вирізнялися глибшою аргументацією, а діяльність
учителя полягає в повідомленні додаткової інформації i загальному керівництві
розумовою діяльністю учнів.
Для
удосконалення самостійної роботи учнів бажано поєднувати індивідуальну, групову
роботу, ці прийоми повинні доповнювати один одного.
Під
час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів,
вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явищ, вчаться
робити рецензії відповідей учнів на уроках, аналіз творчих poбiт. Завдяки
навичкам об’єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками
учителя під час прийому заліків, проведення уроків, в роботі зі слабшими
учнями.
Розділ
ІІ. Дослідне вивчення обдарованої дитини
2.1 Методи
навчання обдарованих дітей
Американський
вчений і шкільний вчитель зі стажем роботи 20 років Сюзанна Вайнбреннер у своїй
книзі «Навчання обдарованих дітей у звичайному класі» пропонує вчителям різні
методи та технології навчання обдарованих у класах із змішаними здібностями.
Відомо, що обдаровані діти досить часто вивчають програмовий матеріал
самостійно, що й становить причину втрати інтересу працювати на уроках. А
використовуючи певні методи навчання, Сюзанна Вайнбреннер гарантує, що :
·
Робота
обдарованих дітей на уроці буде краще вмотивована;
·
Діти
працюватимуть продуктивніше і матимуть більше позитивних почуттів щодо
відвідування школи;
·
Батьки
обдарованих дітей будуть задоволені тим, що відбувається у їхньому звичайному
класі;
·
Вчитель
обдарованих буде також задоволений їхнім ставленням до навчання та високими
результатами, досягнутими спільними зусиллями.
Методи навчання
обдарованих дітей мають відповідати:
·
Своїм
основним завданням –наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;
·
Рівню
інтелектуального та соціального розвитку, різним вимогам і можливостям,
виявленню основних та послідовних варіантів розвитку здібностей дитини;
·
Переходу
від перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів.
Творчі методи під
час викладання спрямовані на:
·
Визнання
раніше невизнаних або невикористаних можливостей;
·
Повагу до
бажань дітей самостійно працювати;
·
Вміння
стримуватися від втручання в процес творчої діяльності;
·
Надання
дитині свободи вибору;
·
Створення
умов для конкретного втілення творчої ідеї;
·
Заохочення
роботи над проектами, пропозиціями;
·
Уникнення
будь-якого типу тиску на дітей;
·
Надання
можливості загального внеску в роботу групи;
·
Повагу
потенційних можливостей учнів, які відстають;
·
Демонстрацію
ентузіазму;
·
Надання
авторитетної допомоги дітям, які висловлюють іншу думку;
·
Організація
безпосереднього спілкування звичайних дітей із обдарованими дітьми;
·
Отримання
максимальної користі від захоплення дітей;
·
Терпимість
до безладдя;
·
Вміння
переконувати та пропагувати;
·
Здатність
до самоаналізу.
Під час роботи
педагог повинен:
1.
бути
доброзичливим і чуйним;
2.
знати
психологічні особливості обдарованих дітей, розуміти їхні потреби та інтереси;
3.
мати
досвід роботи в закладах для дітей молодшого та дошкільного віку(зокрема, з
власними дітьми);
4.
мати
високий рівень інтелектуального розвитку;
5.
мати
широке коло інтересів і вмінь;
6.
бути
готовим до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчанням
обдарованих дітей;
7.
володіти
почуттям гумору;
8.
бути
самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного
самовдосконалення;
9.
мати
творчий особистий світогляд, добре здоров’я і життєздатність.
Розглянемо
конкретно, в чому суть кожного методу, запропонованого Сюзанною Вайнбреннер.
Найважчий перший
урок: цей метод автор радить використати на початку навчання для ознайомлення з
навчальними потребами обдарованих дітей у звичайному класі.
Сутність методу
полягає в тому, що учням дозволяється спробувати розв’язати 5 чи 6
найскладніших завдань чи вправ, перш ніж виконувати решту завдання. Якщо діти з
цим успішно впораються, то здобувають рівень А(що означає відмінно) і тоді їм
дозволяється використати час, що залишився, для заняття тим видом діяльності,
який цікавіший і потрібніший, звісно, під контролем учителя.
Даний метод можна
використовувати на різних уроках: математиці, мові, читанні, метою яких є
закріплення умінь та навичок на практиці під час вивчення якогось правила,
поняття.
Причина, чому цей
метод працює, дуже проста. Обдаровані діти можуть засвоювати навіть нові
поняття швидше, ніж ровесники, і запам’ятовують те, що вчать, міцніше, тому
вони й потребують менше практики.
Ущільнення
навчальної програми: обдаровані діти швидше засвоюють програмовий матеріал,ніж
їх ровесники, тому в них часто залишається багато вільного часу.
Було знайдено
шлях: дозволяти учням «відкуповувати» шкільний час, який вчителі планують для
вивчення нового матеріалу. Обдаровані учні можуть провести його по-іншому.
Американський психолог Дж. Рензулі називає цей процес ущільненням.
Перед тим, як
розпочати ущільнення, потрібно визначити здібності, які мають певні учні, і
довіряти досягненням, які вони здобули, самостійно навчаючись. Потім треба
вирішити, як використовувати «вільний час», щоб це не стало тягарем для них
самих, для їхніх однокласників чи вчителя. Програма для обдарованих дітей має
бути ущільнена лише в тих її частинах, де учні мають міцні знання, уміння та
навички.
Дж. Рензулі та
Лінда Г. Сміт створили записну зберігаючу форму, названу «Компактор» , для
використання у роботі з учнями, для яких проведено ущільнення програми.
Компактори
найкраще використовувати при роботі з граматичним матеріалом, над правописом,
при виконанні творчих вправ, словниковій роботі, завдань з математики та ін.
Навчальні контракти:
однією важливою деталлю даного методу є робочий стан учнів, тобто ті правила
поведінки, яких треба дотримуватись під час роботи і які занотовуються до форми
«Навчальний контракт». Ось деякі з них:
·
Не
дозволяється звертатись до вчителя, доки він навчає решту дітей у класі;
·
Якщо
потрібна допомога, а вчитель зайнятий…(домовтесь про прийнятну поведінку);
·
Якщо
ніхто з інших учнів по контракту не може допомогти тобі, то можеш…( домовтесь
про прийнятну поведінку), доки чекаєш, коли вчитель звільниться;
·
Якщо тобі
дуже потрібно вийти з класу, роби це тихо;
·
Ніколи не
заважай іншим;
·
Не
привертай до себе уваги.
Вчитель і учень
мають підписати контракт. Це ніби перетворює контракт на офіційний договір і
дає відчуття обов’язку та відповідальності за роботу.
Незалежне
навчання: молодші школярі полюбляють виступати у ролі досвідчених знавців. Вони
насолоджуються можливістю займатись деталями обраної ними теми. Користуючись
даною технологією, треба опиратись на «Планер тематичного читання» та «Планер досвідченого
знавця».
Інтерес учнів під
час читання може сфокусуватись на якійсь певній темі. «Планер тематичного
читання» створює можливіть учням продовжувати займатись темою, яка їх цікавить.
Ця робота виконується в школі, після закінчення навчання, якого вимагало
ущільнення програми, і замість тієї роботи, яку виконує решта класу. Час для
подібного читання може бути «викуплений» також за рахунок відмінного виконання
поставлених завдань.
Вчитель має
передбачати час, коли можна буде застосувати планер для незалежного навчання.
Учнів треба попередити, що перші п’ять –десять днів вони мають лише переглянути
літературу з теми, яка їх найбільше цікавить, а вже потім визначитись з
підтемою і починати робити певні записи. Після закінчення роботи над проектом і
оформлення планера вчитель має вирішити разом з учнем, яким чином «дослідник»
поділиться своїми знахідками і результатами роботи зі своїми товаришами. Тут
варто підійти творчо, щоб і доповідачеві, і аудиторії було цікаво і
пізнавально.
Таксономія
мислення: обдаровані учні можуть вивчати ті самі поняття, розділи, теми, що й
решта учнів класу. Досить часто вони бажають, щоб їм надали всі можливості для
того, щоб поглибити свої знання з певної проблеми. Під час того, як учитель дає
настанови всьому класу, він може використовувати в своїй роботі з обдарованими
будь-яку модель на розвиток критичного мислення, яка урізноманітнить процес
навчання.
Незважаючи на те,
що всі учні повинні навчитись критично мислити, більшість з них не може
обійтись без допомоги вчителя під час вивчення й опрацювання нового матеріалу.
Обдаровані діти –виключення з цього правила. Зазвичай основні теоретичні
положення вони вивчають самостійно, що й допомагає їм досягати вищих рівнів у
будь-якій моделі критичного мислення. На думку С. Вайнбреннер, такою моделлю
може бути «Таксономія мислення».
Модель
складається з шести послідовно розташованих рівнів мислення. Ця послідовність
означає, що нижчі два рівні(Знання та Розуміння) вимагають меншого комплексного
мислення, ніж вищі три рівні(Аналіз,Оцінка та Синтез).
1.
Знання є
відтворенням якоїсь інформації. Учні можуть сказати, що вони знають, якщо в
змозі дати правильну відповідь на запитання.
2.
Розуміння
означає, що учні можуть переказати, що вони знають своїми словами.
3.
Застосування
означає, що учні можуть перенести вивчений матеріал на нові ситуації.
Наприклад, вони можуть використати знання про дроби, щоб подвоїти міри
продуктів у рецепті приготування печива.
4.
Аналіз
полягає в тому, що учень розуміє характерні риси предметів, явищ, понять і
усвідомлює, що складові частини кожного можна вивчати окремо й у
взаємозв’язках. Завдання на порівняння, протиставлення, віднесення до різних
категорій, а також завдання зробити висновки, висловити свої думки, мотиви
дадуть змогу учням навчитись аналізувати.
5.
Оцінка
дає учням можливість оцінити те, що вони проаналізували. З цієї причини автор
книги вважає за потрібне поставити Оцінку перед Аналізом, тому що цілком
природно запитати учнів про їхню думку щодо явища чи поняття, які вони
аналізують.
6.
Синтез є
найскладнішим і найважчим рівнем мислення. Він вимагає від учнів створення
власної нової та оригінальної ідеї чи проекту.
Для кращої
систематизації та розуміння головної ідеї даного методу можна скласти таблицю (Додаток
А).
Проаналізувавши
дані методи навчання обдарованих дітей у звичайному класі, можна зробити
висновок, що вони грунтуються на основних положеннях концептуальних моделей
«Вільний клас», «Три види збагачення навчальної програми» й «Таксономія
мислення». Таке комбінування дозволяє індивідуалізувати й диференціювати процес
навчання, зробити його більш ефективним і цілеспрямованим, щоб задовольнити
навчальні потреби обдарованих учнів.
Для повноцінного
розвитку та активізації творчого потенціалу особистості необхідно
використовувати цілий компелекс методів. При цьому треба враховувати, що
існуючі методи активізації творчої діяльності мають бути співвіднесені з
певними сторонами творчої особистості, які вони найбільш ефективно актуалізують
та розвивають у процесі творчої діяльності та поведінки, навчання та виховання.
2.2 Визначення
творчої індивідуальності обдарованих дітей
Великий обсяг
роботи, що постає перед педагогами та психологами при реалізації комплексної
психодіагностики, потребує розробки нової стратегії психодіагностичної дії,
послідовності кроків при комплексному психологічному обстеженні якостей творчої
особистості. Тому вчені радять починати з психодіагностики індивідуальних,
природжених психофізіологічних якостей, насамперед темпераменту, а потім
переходити до виявлення таких психічних новоутворень індивіда, як риси
характеру, інтереси, інтелектуальні, творчі, креативні якості особистості.
Саме таку
послідовність було покладено в основу розробленої системи комплексної оцінки
при виявлені обдарованих дітей та апробовано в умовах середньої
загальноосвітньої школи №21 м. Кривого Рогу у 4-А класі. Ця система увібрала в
себе традиційний підхід до діагностики обдарованості, оснований на тестах
визначення інтелектуальних і вербальних здібностей молодших школярів, а також
нові, ефективніші технології.
Процес виявлення
обдарованості здійснювався поетапно.
1 етап. Всебічне
спостереження за поведінкою, діяльністю, перебігом розумових процесів у дитини.
2 етап. Виявлення
й дослідження психічного стану дитини та інтересів шляхом власної оцінки.
3 етап.
Визначення коефіцієнта розвитку інтелекту.
4 етап.
Визначення рівня розумового розвитку, що базується на дослідженні вербальних
здібностей дитини.
5 етап. Вивчення
продуктів творчої діяльності.
6 етап. Всебічний
аналіз конкретних випадків.
А тепер перейдемо
до конкретної характеристики кожного етапу та аналізу отриманих у процесі
дослідження результатів.
Всебічне
спостереження: у наш час більшість учених надають перевагу саме методу
спостереження як такому, що дозволяє зняти жорстку обмеженість тестувань та
отримати значно ціннішу інформацію щодо здібностей дитини. Саме тому процес
виявлення обдарованих дітей було розпочато зі всебічного спостереження за
дітьми, в основу якого було покладено систему характеристик поведінки саме
обдарованих дітей, розроблену американськими вченими.
З опорою на
запропоновані характеристики поведінки вчителем 4-А класу було проведене
тривале спостереження за діяльністю та поведінкою своїх учнів, в результаті
якого він назвав прізвища дітей, яких можна вважати обдарованими.
Відомості з життя
дитини, про які повідомляють батьки, також підвищують ефективність процесу
пошуку, тому що надають можливість дізнатись про наявність у неї якихось
особливих здібостей чи інтересів, особливості спілкування з дорослими й
однолітками та ін. Сам тому поряд із спостереженням вчителя було використано
«Запитальник для батьків».
Даний запитальник
було запропоновано з метою отримання додаткової інформації, яку пізніше буде
використано в аналізі конкретного випадку для характеристики кожної дитини,
визначеної вчителем як обдарованої.
Запитальник для
батьків
1.
Ваша
дитина навчилась читати рано, до шестирічного віку:
А)самостійно;
Б)з чиєюсь
допомогою.
2.
Читає
багато і досить швидко.
3.
Сама чи з
чиєюсь допомогою зацікавилась словниками та енциклопедіями.
4.
Легко
навчилась читати, але відчуває труднощі при читанні.
5.
Якщо
чимось займається, то двері в кімнату, як правило, зачинені.
6.
Друзі
дитини старші за неї.
7.
Надає
перевагу спілкуванню зі старшими на рівних.
8.
Ставить
багато різних каверзних запитань, часто заганяючи дорослих в глухий кут.
9.
У дитини
є відповіді навіть, здавалося б, на найнеочікуваніші запитання.
10.
Іноді
неуважна, але завжди може зробити на диво кмітливі узагальнення(наприклад,
після перегляду кінофільму, телепередачі чи спостерігаючи за чимось).
11.
Із
задоволенням починає розмову про навколишній світ, дає свою оцінку явищам.
12.
Неохоче
ставиться до одноманітних, звичних справ –миття підлоги, посуду, виконання
домашніх завдань, які не вимагають великих зусиль.
13.
Дуже чутлива
до несправедливості, навіть якщо це її не стосується.
14.
Любить
жартувати, має почуття гумору.
15.
Має
багатий словниковий запас і під час розмови вміло користується термінами.
16.
Любить
складні ігри(шахи ти ін.), які вимагають кмітливості.
17.
У
ранньому віці цікавиться тим, що вивчають старшокласники.
18.
Надає
перевагу різним видам діяльності, причому все хоче робити самостійно.
19.
Її
цікавить Всесвіт, питання створення світу і все, що стосується прадавніх часів.
20.
В школі
навчається без особливих зусиль, швидко вивчає програмний матеріал і має на все
свою думку.
21.
Має дуже
розвинуте відчуття музики, образотворчого мистецтва, навколишнього світу. У
всьому шукає гармонію.
Примітка. Якщо
відповідь на запитання 2, 3, 8,9,10,11,13,14,15,17,18,19,21 була «Так»,
будь-ласка, коротко опишіть, як це відбувається.
Методика
виявлення інтересів дитини, встановлення її емоційного стану: наступним кроком
даного дослідження було встановлення контакту з «можливо» обдарованими дітьми
та виявлення їх інтересів, захоплень, уподобань. З цією метою дітям було
запропоновано відповісти на деякі запитання.
Виявлення
інтересів
1.
Які книги
тобі подобається читати?
2.
Які
сторінки газети ти читаєш регулярно? Яким чином ти дізнаєшся про новини?
3.
Які твої
найулюбленіші журнали?
4.
Яким
телевізійним передачам ти надаєш перевагу?Чому?
5.
Яка твоя
найулюбленіша справа чи предмет в школі? А яка менш цікава? Чому?
6.
Якщо ти
маєш вільний час вдома, то якою справою ти починаєш займатися у першу чергу?
7.
Що ти
колекціонуєш? Що ти робиш з речами, які збираєш?
8.
Якби ти
мав змогу порозмовляти з відомою людиною нашого часу, хто б це був? Чому?
Придумай три запитання, які б ти поставив цій людині?
9.
Які
захоплення є у тебе? Скільки часу ти витрачаєш на них?
10.
Якби ти
мав змогу порозмовляти з відомим історичним діячем, хто б це був? Чому?
Придумай три запитання, які б ти поставив цій людині.
11.
Якби в
тебе була можливість мати те, що ти хочеш, не залежно від грошей чи
можливостей, що б ти вибрав? Чому?
12.
Як ти
думаєш, яка професія підійшла б тобі найбільше, коли ти станеш дорослим?
13.
Розкажи
про свої найкращі канікули.
14.
Розкажи
про свої найулюбленіші ігри.
15.
Яким
фільмам ти надаєш перевагу? Чому?
16.
Уяви, що
одного дня ти напишеш книгу. Як ти думаєш, про що вона буде?
17.
Уяви, що
ти можеш створити щось таке, що зробило б світ кращим. Опиши свій винахід.
18.
Які місця
ти б хотів відвідати у своєму регіоні та в інших містах, країнах?
19.
Уяви, що
ти збираєшся у подорож до іншої планети чи до Сонячної системи. Ти будеш
відсутній 15 років. Напиши 10 назв речей, які ти візьмеш із собою, щоб
проводити вільний час.
20.
Як ти
думаєш, яке питання мало б бути у цьому запитальнику, а його немає?
Виявлення
надзбудженості: згідно з теорією Добровського, обдаровані люди мають певні
прояви «надзбудженості». Цей термін він визначив, як «посилену та інтенсивну
розумову активність, що розпізнається через форми вираження, які є вищими за
середні». Цими формами вираження є: психомоторика, чуттєвість,
інтелектуальність, уява, емоційність.
На основі цієї
теорії емоційного розвитку вченими П’єковським та Куннінгемом в 1985 році було
розроблено Запитальник надзбудженості, за допомогою якого певною мірою можна
встановити психічний та емоційний стан людини. Тому цей запитальник було
використано в дослідженні з метою зібрання ширшої інформації про дітей для
розгорнутого аналізу конкретного випадку.
Він уміщує
запитання, які розкривають такі аспекти обдарованості, як надзбудженість уяви,
емоцій, розумових процесів.
1.
Чи
відчуваєш ти себе невимовно щасливим? Опиши свої почуття?
2.
Яка
справа принесла тобі найбільше задоволення, насолоду?
3.
Які твої
особисті мрії?
4.
Які речі,
справи змушують тебе відволікатись?
5.
Коли ти
відчуваєш великий приплив енергії, що ти з нею робиш?
6.
Яким
чином ти спостерігаєш за іншими людьми і аналізуєш їх вчинки?
7.
Як ти
поводишся, коли відчуваєш себе дуже схвильованим?
8.
Як краще
тобі уявити певні події: реально(наочно) чи подумки?
9.
Що ти
найбільше любиш робити?
10.
Яка
справа дає тобі відчуття найбільшого задоволення?
11.
Чи ловив
ти себе на думці, що ти бачиш, чуєш чи уявляєш собі щось таке, що насправді не
відбувається? Наведи приклади.
12.
Чи
розмірковуєш ти над тим, про що замислюєшся?
13.
Чи є смак
чимось особливим для тебе? Опиши, яким чином він є особливим.
14.
Коли ти
відчуваєш найбільший потяг щось робити? Поясни.
15.
Чи
здавалося тобі колись, що речі навколо тебе «живуть» своїм власним життям, що
рослини, тварини, інші речі мають свої почуття? Наведи приклади.
16.
Якщо ти
стикнувся зі складною ідеєю, правилом, яким чином вони стають тобі зрозумілими?
Опиши, що відбувається в твоїй голові в такому випадку.
17.
Чи
схильний ти до віршування? Якщо так, що спадає тобі на думку, коли ти в
поетичному настрої?
18.
Як часто
ти подумки щось доводиш самому собі? На яких речах акцентуєш свої докази?
19.
Якщо ти
спитаєш себе «Хто я?», якою буде відповідь?
20.
Коли ти
читаєш книгу, що найбільше привертає твою увагу?
21.
Опиши, що
ти робиш, коли просто прогулюєшся один?
22.
Яким
чином твої мрії впливають на тебе?
Подібні
запитальники дають змогу більше дізнатись про творчу особистість дитини, ніж
будь-який тест на вимір творчих здібностей.
2.3 Творчі
завдання для обдарованих дітей
Математична
кмітливість
Математичні
лічилки (1 — 2 класи )
1. Півень залетів
на тин,
А там півник ще
один,
Скільки півників
усіх?
Полічить
швиденько їх.
2. В клас зайшов
Мишко,
А за ним –
Петько,
А за ним — Марина,
За нею — Ярина,
А за нею – Гнат,
Скільки всіх
хлоп’ят?
3. На травиці
біля хати
Метушаться
цуценята,
Двоє білих ,наче
сніг,
Троє чорних
.Скільки їх?
4. П’ять яблунь у
саду ростуть,
Чотири з них уже
цвітуть.
А скільки ще не
розцвіли,
Ну, як би ви
відповіли?
5. Руку вгору
піднесіть
І почнемо всіх
лічить,
Скільки пальців
на руці,
Хором скажемо
усі.
6. Каже мати –
квочка:
«В мене два синочка
І чотири дочки».
Скільки ж діточок
в квочки?
7. Шість малят –
дошкільнят
Стали струнко в
один ряд.
Підійшов до них
Панас.
Скільки стало
нас?
8. Сім цукерок
Толя мав:
Дві цукерки мамі
дав,
Дві – малій
сестричці Олі.
А зосталось
скільки в Толі?
9. Сидів хлопчик
біля річки,
Він спіймав аж
три плотвички,
Котенятко одну
вкрало.
Скільки рибок в
нього стало?
10. По дорозі
їжак біг,
Ніс сім яблук на
пиріг.
Одне впало,
покотилось
Скільки яблук
залишилось?
Мовна скарбничка
Творчі завдання
(1 – 2 класи )
1.Утворити
якнайбільше нових слів із букв слова магазин ( низ, зима, газ, гам);
Ведмідь (мед,
мідь, дім, дід)
2.Назвати слова,
які читаються однакова зліва направо і справа наліво.(Дід, біб, вів, око, піп,
зараз…)
3.Що стоїть
посеред Одеси? (Звук [ е ])
4.Чого не має у
вола, а є в корови, кози, коня? ([ к ])
5.Чого багато має
болото, менше має озеро, ще менше – море, і зовсім не має річка? (Букви О)
6.Яке слово
складається з двох нот? (До – ля)
7.Які три частини
мови мають спільний корінь? (Іменник, займенник, прийменник)
8.Назвати два
синоніми до слова «алфавіт». (Азбука, абетка)
9.Які три
займенники найчистіші? (Ви – ми – ти)
10.Я – спереду, я
– ззаду, а посередині – назва породи коня. Разом буде назва країни. (Я – поні –
я)
11.Відгадати
слова.
а) Корінь мій знаходиться
в «ціні»,
Префікс мій дай
від «оклику» мені,
Суфікс – від
«лінійки» чи від «зірки»,
Разом результати
перевірки. (Оцінка)
б) Корінь – з
«підкладки»,
Префікс – з
«обшивки»,
Суфікс – з
«косинки»,
А все разом – для
книжки. (Обкладинка)
Висновки
Обдарованість
дитини проявляється й розвивається насамперед у творчій діяльності й
зумовлюється мотивацією навчальної діяльності, характерологічними та
індивідуальними особливостями прояву. Спрямованість на творчість, особливості
характерологічних якостей обдарованих, їхні творчі вміння проявляються
передовсім у їхньому навчанні. Індивідуальні особливості психічних процесів
прояву обдарованості потребують від психологів та педагогів грунтовного
вивчення, бо гальмування розвитку психічних процесів обдарованих дітей рано чи
пізно призводить до спаду успішності їхнього навчання і розвитку.
Обдаровані діти
–майбутній цвіт нації, її інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її
світовий авторитет. Недарма видатні діячі нашої держави надавали виняткового
значення формуванню розумового потенціалу українського громадянства, вважаючи,
що тільки еліта може просувати суспільство та державу до висот досконалості. І
наше завдання полягає в тому, щоб дбаливо ростити нові таланти, починаючи з їх
найменших літ.
Успішне вирішення
завдань навчання і виховання обдарованих дітей, розвиток їхньої обдарованості
безпосередньо пов’язані з питанням удосконалення підготовки психологів і
педагогів, які мають володіти певним обсягом знань про природу дитячої
обдарованості, психолого-педагогічні особливості прояву обдарованості, вміти
спілкуватися з обдарованими дітьми, організовувати навчально-пізнавальну
діяльність з урахуванням рівнів і сфер прояву обдарованості кожної дитини,
бачити в кожній творчу індивідуальність, упроваджувати у своїй професійній
діяльності елементи нових технологій тощо.
Список
використаної літератури
1.
Аніскіна
Н. Педагогічна підтримка обдарованості.-К.:Шк. Світ, 2005. — 128.-(Б-ка шкільного
світу)
2.
Апостолова
Г.В. Робота з обдарованими дітьми//Обдарована дитина. — 2006.-№1.-С. 12.
3.
Бєлова
С.Є. Показники обдарованості дітей дошкільного віку //Обдарована
дитина. — 2006.-№8.-С.29
4.
Бланк
Т.В. Обдаровані діти молодшого шкільного віку:
виявлення-навчання-розвиток//Поч. навч. та виховання. — 2007.-№10.-С.2
5.
Богоявленська
Д.В. Інтелектуальна активність як проблема творчості.-Ростов: РДУ,1983.-С.172
6.
Бражников
С.Н. Диагностика одаренности: проблемы и подходы//Одаренный
ребенок. — 2008.-№2.-С.38-49
7.
Бучін
М.С. Інтелектуальна активність і розвиток учнів//Психологічні засади
гуманізації загальної середньої освіти.-Рівне: ГПХВ «Світанкова зоря», 1995.-С.
30-36
8.
Васильченко
О.І. Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей//Педагогіка і
психологія. — 2007.-№4
9.
Гильбух
Ю.З. Внимание: одаренные дети. — М.:Знание, 1991. — 90с.
10.
Дементьєва
І.П. Програма роботи з обдарованими дітьми //Обдарована дитина. — 2007.-№6.-С.7
11.
Доровской
А.И. Сто советов по развитию одаренности детей.-Воронеж,1995. — 97с.
12.
Заброцька
С.Г. Обдарованість-риса тільки обраних? //Обдарована дитина. — 2007.-№5.-С.48
13.
Загребельна
О.О. Дослідження проявів інтелектуальної та творчої обдарованості: теоретичний
аналіз//Обдарована дитина. — 2008.-№8.-С.63
14.
Зазимко
О.В. Теоретичні засади визначення особистісних чинників розвитку обдарованості
//Обдарована дитина. — 2008.-№8.-С.2
15.
Калашнікова
А.М. Робота з обдарованими дітьми//Обдарована дитина. — 2007.-№2.-С.23
16.
Карабаєва
І.І. Обдаровані дошкільники: методи ознайомлення з буквеними знаками на
образній основі//Обдарована дитина. — 2007.-№9.-С.44
17.
Климчук
М.З досвіду роботи з обдарованими дітьми//Директор школи. — 2003.-№42.-С.8-10
18.
Колкатіна
Н.М. Розвиток творчих здібностей//Поч.навч. та виховання. — 2009.-№19-21
19.
Кульчицкая
О.И. Одаренность: природа и сущность//Обдарована дитина. — 2002.-№1.-С.2
20.
Кульчицька
О.І. Обдарованість: природа і суть//Обдарована дитина. — 2007.-№1.-С.17
21.
Кульчицька
О.І. Соціальне середовище у розвитку обдарованості//Обдарована
дитина. — 2007.-№1.-С.25.
22.
Кульчицька
О.І. Проблеми обдарованості в сучасній психології//Обдарована
дитина. — 2008.-№1.-С.2
23.
Лейтес
Н.С. Способности и одаренность в детские годы.-М.: Просвещение, 1984
24.
Моляко
В.О. Психологія творчості та обдарованості: нові рубежі теорії і
практики//Обдарована дитина. — 2007.-№7.-С.2
25.
Музика
О.Л. Як розвивати обдарованість і чи можна її втратити//Обдарована
дитина. — 2006.-№3.-С.11
26.
Овчаренко
К. Етапи виявлення обдарованості.Анкета для виявлення обдарованих
дітей//Психолог. — 2004.-№87.-С.83-109
27.
Онацький
В.М. Академічна обдарованість та методи її діагностики//Обдарована
дитина. — 2002.-№2.-С.53
28.
Онацький
В.М. Спостереження як засіб вивчення академічно обдарованих дітей//Обдарована
дитина. — 2002.-№5.-С.44
29.
Полякова
Г. Інтерв’ю як метод вивчення обдарованості//Психолог. — 2007.-№44.-С.14-16
30.
Пономарьова-Семенова
Р.О. Психологічні принципи розвитку креативності обдарованої
особистості//Обдарована дитина. — 2008.-№10.-С.2
31.
Рудіна О.
Талановиті учні: підходи до навчання та виховання//Директор
школи. — 2003.-№42.-С.6-8
32.
Сарапулова
Є. Виховання обдарованої дитини//Поч. школа. — 200.-№2.-С.3
33.
Соловйова
В.С. Творчі завдання для обдарованих дітей//Поч. навч. та
виховання. — 2008.-№22-24
34.
Сухомлинський
В.О. Сто порад учителеві // Вибрані твори: в 5-ти Т. – /Василь Олександрович
Сухомлинський.-К.:Радянська школа. – 1976. – Т.2.
35.
Тесленко
В. Розвиток обдарованості школярів//Шлях освіти. — 1999.-№4.-С.30-32
36.
Хоменко
З.І. Психологічні особливості роботи з обдарованими дітьми//Обдарована
дитина. — 2008.-№3.-С.26
37.
Чудновский
В.Э. Одаренность в детские годы.-М.:Просвещение, 1984
38.
Щорс В.В.
Як не помилитись у виявленні ранньої обдарованості дитини//Обдарована
дитина. — 2007.-№3.-С.53
39.
Янковчук
М.М. Розвиток обдарованості: практичний досвід//Обдарована
дитина. — 2007.-№9.-С.48
40.
Янковчук
М.М. Розвиток обдарованості: практичний досвід//Обдарована
дитина. — 2008.-№2.-С.47