План

1. 
Загальні положення

2. 
Розподіл
капіталовкладень ВГК за умови однакової рентабельності

3. 
Розподіл
капіталовкладень за умови однакового коефіцієнта зниження розрахункових затрат

4. 
Розподіл
затрат за умови рівності коефіцієнтів порівняльної економічної ефективності

5. 
Диференційний
розподіл капіталовкладень

6. 
Компенсація
збитку при створенні водогосподарського комплексу

РОЗПОДІЛ ВИТРАТ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ МІЖ ВОДОКОРИСТУВАЧАМИ

1.  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

В комплексному гідровузлі і створене нею водосховище є загальними спорудами для
учасників ВГК. Галузеві споруди (будівля ГЕС, судноплавний шлюз, водозабір і
т.п.) призначені для використання водних ресурсів відповідною галуззю. Для
реалізації ефекту використання води необхідні супутні споруди, які зв’язують
водогосподарський об’єкт із відповідними галузями народного господарства.
Прикладом супутніх споруд можуть служити лінії електропередач, зрошувальні
канали, трубопроводи, флот і т.д. Таким чином, здійснюється зв’язок водного
господарства з енергетичною, сільськогосподарською, водно-транспортною
системами, а також з промисловістю і комунально-побутовим господарством.

Затрати на
будівництво і експлуатацію загальних споруд, а також на компенсацію збитку
навколишньому середовищу називають загальними, або комплексними затратами ВГК.
Затрати на будівництво і експлуатацію галузевих і супутніх споруд – галузевими
затратами. Капітальні вкладення і щорічні витрати – відповідно, комплексними і
галузевими.

При будівництві
ВГК його учасники повинні в тій чи іншій мірі компенсувати затрати. В зв’язку з
цим, між учасниками ВГК проводиться розподіл затрат. Найбільш простим методом
розподілу затрат є метод розподілу пропорційно використаному об’єму води. Але
цей метод можна застосовувати лише в тих випадках коли, наприклад, гідровузол
будується для зрошення і водопостачання. Якщо до комплексу входить
гідроенергетика, вказаний метод не може використовуватись, оскільки потужність
і виробка електроенергії залежать не тільки від витрати води, але й від напору.

Більш широко
використовується метод розподілу затрат між учасниками ВГК відповідно
економічному ефекту, який отримується ними. Економічний ефект
водогосподарського будівництва залежить від капіталовкладень в гідровузол і
супутні споруди, тому розподілу підлягають повні затрати ВГК З_К, тобто,
капіталовкладення К_К і щорічні витрати И_К.

Затрати ВГК
розподіляють за умови однакової ефективності всіх учасників, згідно якої, для
всіх учасників приймають однаковий, або коефіцієнт рентабельності
капіталовкладень Э_К, або коефіцієнт порівняльної економічної ефективності
капіталовкладень Е_К, або коефіцієнт зниження розрахункових затрат a, які відносяться до даного
учасника комплексу.

На кожного і-ого
учасника необхідно відносити економічно обґрунтовану частину капіталовкладень К_Кі
і частину щорічних витрат И_Кі комплексу. Для визначення цих величин,
в додаток до основної умови рівної економічності, приймають розподіл щорічних
витрат галузевого призначення.

В умовах
госпрозрахункових відношень доцільно виділяти ту частину витрат ВГК, яку
повинен взяти на себе кожен учасник комплексного використання водних ресурсів.
Ці обов’язкові витрати позначимо И_і. Сюди включають повні щорічні
витрати на супутні і галузеві споруди гідровузла з обладнанням.

Щорічні витрати
за загальними спорудами рекомендується розносити пропорційно тій частині
капіталовкладень за цими спорудами К_0і, яку не обхідно відносити на
даного учасника. Таким чином, на учасника і будуть віднесені щорічні
витрати комплексу, тобто

И_Кі =
И_0і + И_і .

Тут невідомою
величиною є доля витрат в загальні об’єкти И_0і, що відноситься на
і-ого учасника. Витрати в ці об’єкти (гребля, водосховище) є в основному
амортизаційні відрахування, оскільки експлуатаційні витрати, як правило,
незначні. Тому можна рахувати, що витрати И_0і пропорційні рознесеним
капіталовкладенням в ці споруди

И_0і =
р К_0і ,

де р – коефіцієнт
пропорційності, р = И₀ / К₀.

Вказані
співвідношення використовуються для розподілу щорічних витрат при застосуванні
показників, як загальної, так і порівняльної економічної ефективності
капіталовкладень. Залежності ж для розподілу капіталовкладень отримуються
різними.

2.  РОЗПОДІЛ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ ВГК
ЗА УМОВИ

ОДНАКОВОЇ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ.

Умова рівності коефіцієнтів загальної
економічної ефективності кожного учасника ВГК коефіцієнту загальної його
економічної ефективності

Э_і = Э_ВГК .

Коефіцієнт Э_і можна визначити так

Э_і =
(Ц_і – И_Кі) / К_Кі = (Ц_і – И_0і
– И_і) / (К_0і + К_і) ,

де Ц_і –
вартість продукції і-ого учасника;

К_і –
капіталовкладення в галузеві і загальні споруди і-ого учасника;

И_і –
щорічні витрати і-ого учасника;

К_0і, И_0і
– капіталовкладення і щорічні витрати в загальні споруди, що відносяться на і-ого
учасника.

Для визначення К_0і
закладемо умову однакової для всіх учасників комплексу рентабельності
капіталовкладень, яка відповідає рентабельності всього комплексу. Приймемо И_0і
= р К_0і . Тоді

К_0і =
(Ц_і – И_і – Э_К К_і) / (Э_К + р) .

Тут Э_К – коефіцієнт рентабельності, який
повинен бути не меншим ніж нормативний.

Окрім долі
капіталовкладень в загальні споруди гідровузла на і-ого водокористувача
відносять капіталовкладення в галузеві і супутні споруди. Тоді доля
капіталовкладень у водогосподарський комплекс кожного учасника

К_Кі =
К_0і + К_і .

3. РОЗПОДІЛ
КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ ЗА УМОВИ ОДНАКОВОГО КОЕФІЦІЄНТА ЗНИЖЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ЗАТРАТ

При використанні показників
порівняльної економічної ефективності необхідно враховувати фактор часу, що
особливо важливо для водогосподарських об’єктів, які мають довгі терміни
будівництва і освоєння.

В цьому випадку,
коефіцієнт пропорційності

р = `И<sub>0</sub> / `К₀ .

Розглянемо розподіл капіталовкладень
у ВГК з використанням для всіх його учасників однакового коефіцієнта зниження
розрахункових затрат порівняно з альтернативним варіантом. Якщо комплекс
економічно ефективний, то його розрахункові затрати в a разів менші
затрат альтернативних об’єктів, тобто

— розрахункові затрати у
всі альтернативні об’єкти і споруди.

Для кожного
учасника ВГК

З_0і + `З<sub>і</sub> = a`З_Зі ,

де `З_0і – частина
розрахункових затрат в загальні споруди;

З_і —
розрахункові затрати в супутню і галузеву споруди;

З_Зі –
затрати в альтернативний об’єкт.

Із попередньо
викладеного матеріалу — `З = Е<sub>Н</sub>`К +`И .

Приймемо
однаковий для всіх учасників комплексу коефіцієнт зниження розрахункових
затрат, a_і = a .

Отримаємо ту
частину загальних капіталовкладень в гідровузол, яку необхідно віднести на
і-ого учасника

К_0і =
(a`З<sub>Зі</sub> -`З_і) / (Е_Н +`р) .

Наближену
величину віднесених фактичних капіталовкладень К_0і можна визначити
за фактичними і зведеними капіталовкладеннями в загальні об’єкти

К_0і =
К₀`К<sub>0і</sub> /`К₀ .

При `К_0і > 0 і-ий учасник приймає на
себе всі капіталовкладення в галузеві і супутні споруди і частину
капіталовкладень у загальні споруди гідровузла.

Отже, із
загальних капіталовкладень у гідровузол К_К, на і-ого учасника
відносяться затрати

К_Кі =
К_0і + К_і .

Якщо `К_0і = 0, то
учасник комплексу приймає на себе тільки капіталовкладення в свої галузеві і
супутні споруди.

Якщо `К_0і < 0, то для забезпеченості
рівності коефіцієнтів зниження затрат на і-ого учасника відносять
капіталовкладення в супутні споруди і тільки частину капіталовкладень в його
галузеві споруди, а залишкова частина розподіляється між іншими учасниками. До
таких учасників можна віднести комунально-побутове водопостачання.

4. РОЗПОДІЛ
ЗАТРАТ ЗА УМОВИ РІВНОСТІ КОЕФІЦІЄНТІВ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

При розподілі
затрат за цим методом, коефіцієнти економічної ефективності кожного учасника
ВГК Е_і прирівнюються до коефіцієнта порівняльної економічної
ефективності комплексу в цілому, тобто

Е_і = Е_ВГК
.

Коефіцієнт порівняльної економічної
ефективності кожного учасника комплексу

Е_і =
(И_зам.і – И_Кі – И_Гі) / (К_Кі + К_Гі
– К_зам.і) ,

де И_зам,
К_зам – щорічні витрати і капіталовкладення в альтернативний варіант
отримання продукції.

Якщо врахувати,
що И_Кі = р К_Кі , то отримаємо

К_Кі = [И_зам.і – И_Гі
– Е_ВГК (К_Гі – К_зам.і)] / (р + Е_ВГК) ,

де И_Г
і К_Г – щорічні витрати і капіталовкладення в окрему галузь.

Доля щорічних
комплексних витрат, яка приходиться на і-ого учасника

И_Кі =
р К_Кі .

5.ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ
РОЗПОДІЛ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ

Вимоги окремих водокористувачів
мають, як правило, протиріччя. Наприклад, використання води із водосховища для
зрошення земель і водопостачання населення і промисловості може створити
небажані умови для _енергетики і водного транспорту. Ці
обставини повинні враховуватись при обгрунтуванні оптимальних параметрів і
режимів роботи гідровузла. В цьому ракурсі всі водокористувачі поділяються на
чотири групи.

1.  Існуючі в басейні річки до
створення гідровузла.

2.  Обов’язкові, які включаються
до складу водогосподарського комплексу, незалежно від їх техніко-економічних
показників.

3.  Малоефективні, включення яких
до складу ВГК знижує економічну ефективність всього комплексу.

4.  Найбільш ефективні, які
визначають, в основному, ефективність.

Принципова відмінність диференційного
методу розподілу затрат від попередніх полягає в розподілі затрат між окремими
учасниками, які можуть мати різну економічну ефективність. Стосовно задачі
розподілу затрат за показниками порівняльної економічної ефективності можна
приймати такий розподіл.

1.  Якщо учасники першої групи терплять
збитки від будівництва ВГК, то ці збитки включають в затрати комплексу, які
потім розподіляють між іншими учасниками, а при отриманні прибутку їх
переводять в одну із наступних груп.

2.  На учасників другої групи
можна відносити тільки ту частину затрат комплексу, за якої вони будуть мати
нормативну ефективність.

3.  На кожного учасника третьої
групи відносяться додаткові затрати комплексу, які мають місце при включенні до
його складу водокористувача, що розглядається.

4.  Для учасників четвертої групи
розподіл затрат виконується за умови, наприклад, рівної ефективності.

6. КОМПЕНСАЦІЯ
ЗБИТКУ ПРИ СТВОРЕННІ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ

Створення більшості ВГК пов’язане із
створенням водосховищ, загальна площа яких невпинно зростає. При цьому в зону
затоплення попадають різноманітні споруди і земельні угіддя. Об’єкти, які
попадають в зону затоплення поділяють на такі категорії.

1.  Населені пункти і промислові
підприємства.

2.  Залізні і шосейні дороги,
лінії електропередач, нафто- і газопроводи.

3.  Об’єкти і пам’ятники, які
мають культурно-історичну цінність.

4.  Лісові масиви.

5.  Сільськогосподарські землі.

Питання про переніс населених пунктів
і промислових об’єктів вирішують на основі існуючих нормативів. Для цього
здійснюється врахування і оцінка всіх споруд, які попадають в зону затоплення,
а іноді й підтоплення. На основі цього виконуються кошторисно-фінансові
розрахунки, що дозволяють встановити збиткові затрати. Передбачається і грошова
компенсація за окремі будівлі, які не підлягають відновленню.

Одночасно з
розробкою заходів з переносу населених пунктів і промислових підприємств
розробляються проекти з їх інженерного захисту. В результаті порівняння різних
вирішень, перевагу віддають найбільш економічному варіанту.

Порядок
переміщення об’єктів другої категорії аналогічний, тільки інженерний захист
передбачається в обмежених випадках.

Іноді об’єкти
першої і другої категорій недоцільно відновлювати на новій території, оскільки
на це витрачаються значні кошти.

Питання про
історичні пам’ятники і об’єкти вирішується в кожному випадку окремо. Можливі,
для цих об’єктів, захисні споруди, переміщення їх на нове місце, або
відтворення їх в реконструйованому вигляді.

Трансформація
лісів при створенні водосховищ проводиться шляхом лісоочистки. В
кошторисно-фінансові розрахунки включають затрати на ці роботи.

Найбільш
складним, при створенні водосховищ, є питання про економічну оцінку затоплених
сільськогосподарських земель. Засоби, необхідні для компенсації збитку від
затоплення, складають значну частину капіталовкладень, передбачених для
підготовки водосховища, що суттєво відбивається на економічній ефективності
багатьох гідровузлів.

Визначення
вартості різних народногосподарських об’єктів, які попадають в зону затоплення,
виконується досить точно. Складніше економічно оцінити сільськогосподарські
фонди.

Затоплені землі і
лісові площі є безповоротною втратою. В зв’язку з обмеженістю земельного фонду,
це питання набуває особливого значення, особливо при неврахуванні масштабу
заходів, які проводяться для охорони навколишнього середовища. Земля, яка
попадає під воду, починає виступати в новій якості. Вона забезпечує отримання
додаткового прибутку у вигляді електроенергії, рибної продукції, більшої
кількості перевезених вантажів і т.п.

В питанні
компенсації затоплених сільськогосподарських площ існує багато пропозицій, які
поділяються на такі дві групи:

1.  Повне відшкодування всіх
угідь.

2.  Часткове відшкодування.

В першій групі можливі такі способи
вирішення проблеми:

— відновлення
земельного фонду шляхом освоєння нових площ;

— введення в
оборот нових площ чи покращення існуючих;

— інтерпретація
валового і чистого продукту;

— компенсація
вартості землі.

Принципова
сутність другої групи пропозицій полягає в тому, що в межах басейну чи району
даного водосховища відновлення втраченої продукції може не плануватись. Така
задача входить до загальнодержавного плану. В результаті створення водосховища
повинні забезпечуватись благополучні умови для розвитку сільськогосподарського
виробництва. Питання освоєння нових площ виникає тільки у випадку необхідності
отримання продукції з меншими затратами.

Розрахунки,
виконані на основі згаданих пропозицій, дають різні результати, а це утруднює
їх використання.

Поряд з іншими
способами, існує еквівалентний метод компенсації збитку, який характеризується
більшою об’єктивністю і простотою. Суть цього методу полягає в тому, що всі
землі, які попадають під затоплення, ретельно обстежуються. При цьому пашня
середньої якості приймається за умовну одиницю, землі кращі за неї за якістю
отримують коефіцієнти 1,1; 1,2;…1,5 і т.д., а гірші – 0,9; 0,8;…

Перемноживши
площі окремих земель на ці коефіцієнти, можна отримати розміри території,
зведені до пашні середньої якості. Вказані коефіцієнти застосовуються і при
освоєнні нових земельних площ.

Отже, питання,
які стосуються компенсації збитку при затопленні землі і лісу, повинні
отримувати обґрунтування за єдиною методикою.

Дуже складною є
проблема компенсації збитку рибному господарству. Складність цього питання
полягає в трудності визначення збитку і ефективності компенсаційних заходів.
Для попередження і компенсації втрат рибної продукції в кошторис ВГК включають
такі заходи, як будівництво рибозахисних і рибопропускних споруд, спеціальних
заводів і господарств. При виборі оптимального варіанту враховують не тільки
розрахункові затрати, але й інші фактори біологічного і інженерного характеру.
На сучасному етапі розробляється методика біолого-техніко-економічного
обґрунтування компенсаційних заходів.

В деяких
випадках, збитку рибному господарству можна запобігти, якщо передбачити
спеціальні рибогосподарські попуски для обводнення нерестилищ, які компенсують
зміни гідрологічного режиму нижнього б’єфу гідровузла. Об’єм і терміни цих попусків
визначають оптимізаційними розрахунками.

Велику групу
затрат складають затрати з підготовки ложа водосховища. При цьому необхідно
виконати роботи з видалення лісової рослинності. Навіть в зоні затоплення
водосховищами, які розташовані в малолісних районах (наприклад, Каховське)
виникає необхідність видалення дерев і кущів. Затрати з лісоочистки повністю
включають в кошторис ВГК. Рахують доцільним суцільну очистку ложа водосховища,
яке призначене для водопостачання, рибного господарства, рекреації. Останнім
часом рахується необхідним проведення суцільної лісоочистки ложа всіх
водосховищ в природоохоронних цілях. Дослідження показують, що ускладнення,
пов’язані не вирубаним лісом, обходяться, в подальшому, дорожче економії і
скорочення площі лісоочистки.

До складу заходів
з підготовки ложа водосховища входять також затрати на ліквідацію можливих
джерел забруднення води. Вони складаються із затрат на: загальну санітарну
очистку території населених пунктів, підприємств і тваринницьких ферм,
розташованих в зоні затоплення; спеціальну санітарну очистку місць специфічного
забруднення і зон водозаборів комунально-побутового водопостачання;
переміщення, знешкодження і інженерний захист кладовищ; заходи з боротьби із
спливанням торф’яників; заходи з охорони ґрунтових вод.

Збитки у водному
транспорті при зведенні гідровузла виникають в зв’язку із збільшенням витрат
при погіршенні судноплавних умов, або неможливості використання водного шляху.
Ці затрати теж відносяться в кошторис ВГК. Компенсації підлягають також затрати
на переміщення об’єктів водного транспорту (причалів). Якщо гідровузол
споруджують на несудноплавній річці, а в перспективі планується зробити її
судноплавною, і гідровузол перешкоджає цьому, то в кошторис гідровузла
включають затрати на компенсацію непередбаченого збитку.

Необхідно
відмітити всезростаючий вплив негативних наслідків на вибір варіанту ВГК, його
структури і параметрів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Комплексное использование и охрана водных ресурсов / Под.ред.
О.Л.Юшманова/
-М.: Агропромиздат, 1985.

2.Зарубаев Н.В. Комплексное использование водных ресурсов. – Л.Стройиздат, 1976.

3.Грищенко Ю.М. Комплексне
використання та охорона водних ресурсів. Рівне, 1997.

4.Гидроэнергетика и комплексное использование водных ресурсов/
Под. ред. Непорожнего П.С./ -М.: Энергоиздат, 1982.