Міністерство Осіти України

Українська Академія Друкарства

Реферат на тему:

Місцеві органи самоврядування

Виконав:

Cт.гр.К-ххх

Хххххх Хххххх

Перевірила:

Cт.викладач:

Кравчук С.М.

Львів

Зміст:

I. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА МІСЦЕВОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО
САМОВРЯДУВАННЯ………………………………………………………………….…..3

II. РАДИ — ОРГАНИ МІСЦЕВОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО
САМОВРЯДУВАННЯ………………………………………………………………………3

III. ІНШІ ЛАНКИ СИСТЕМИ САМОВРЯДУВАННЯ……………………………………….6

МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВЛАДИ І САМОВРЯДУВАННЯ

ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА МІСЦЕВОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАНН Я

Закон України від 26 березня 1992 р. «Про місцеві Ради народних
депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» визначає місцеве
самоврядування як територіальну самоорганізацію громадян для самостійного
вирішення безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань
місцевого життя в межах Конституції України, законів України та власної
фінансово-економічної бази.
Місцеве самоврядування є органічним поєднанням форм представницької і
безпосередньої демократії, тобто систему самоврядування становлять як певні
представницькі органи, так і форми безпосередньлго волевиявлення населення
територіальної одиниці.
Самоорганізація громадян для здійснення самоврядування є територіальною,
тобто місцеве самоврядування здійснюється в межах відповідних
адміністративно-територіальних одиниць. Територіальну основу місцевого
самоврядування становлять сільські поселення, селища, міста. Тому система
місцевого самоврядування включає, по-перше, сільські, селищні, міські Ради
народних депутатів та їх органи, по-друге, інші форми тери горіальної
самоорганізації громадян (громадські комітети і ради мікрорайонів, житлових
комплексів, домові, вуличні, квартальні, дільничні, селищні, сільські
комітети та інші органи), по-третє, місцеві референдуми, загальні збори
(сходи) громадян — форми безпосереднього волевиявляння населення. Районні в
містах Ради народних депутатів є складовою частиною міського
самоврядування. Для більш ефективного здійснення своїх повноважень органи
місцевого самоврядування можуть об'єднуватися в асоціації, інші добровільні
об'єднання.
Територіальну основу регіонального самоврядування становлять район,
область, а в його систему входять районні і обласні Ради народних
депутатів, місцеві референдуми в межах території району, області, інші
форми самоорганізації громадян районів і області (Закон України «Про
місцеві Ради та місцеве і регіональне самоврядування» зі змінами і
доповненнями від 16 березня 1993 р.). Представницькі органи регіонального
самоврядування — обласні, районні Ради. З числа депутатів відповідної Ради
обирають голову і заступника голови Ради, утворюють і обирають постійні та
інші комісії. Голови обласної, районної Рад є найвищою посадовою особою в
системі самоврядування відповідно області, району. Обласні, районні Ради
утворюють підзвітний їм секретаріат Ради, який здійснює організаційно-
технічне забезпечення діяльності Ради та її органів. Структура і
чисельність секретаріату визначається Радою за поданням її голови, керівник
секретаріату призначається головою Ради. На відміну від органів місцевого
самоврядування регіональні самоврядні органи не утворюють своїх виконавчо-
розпорядчих органів.

РАДИ — ОРГАНИ МІСЦЕВОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Розглянемо насамперед систему Рад народних депутатів. За законом, базовим
рівнем місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські Ради народних
депутатів. Саме слово базові говорить про їх особливе положення в
системімісцевого самоврядування, найбільшу відповідальність за соціально-
економічний розвиток територіальних регіонів, всебічне задоволення прав і
свобод громадян.
Органи місцевого самоврядування складаються не тільки із відповідних Рад
народних депутатів, а й виконавчо-розпорядчих органів, що утворюються
Радами та їм підзвітні. Виконавчий комітет утворюється Радою на строк її
повноважень і формується одноосібне головою Ради у складі заступника
(заступників) голови, керуючого справами (секретаря) і членів виконавчого
комітету. Кількісний склад виконкому встановлюється Радою за поданням її
голови. До складу виконавчого комітету не можуть входити депутати
відповідної Ради. Виконком зберігає свої повноваження аж до сформування
нового складу виконавчого комітету новообраною Радою. За рішенням
відповідної Ради в органах місцевого самоврядування виконавчі комітети
можуть не утворюватися; у цих випадках виконавчо-розпорядчі функції
здійснює голова Ради одноособово. Ради самостійно встановлюють структуру,
затверджують загальну чисельність апарату управління та витрати на його
утримання, умови оплати праці і затверджують за поданням виконкому гхеми
організації самоврядування на відповідній території.
Основними принципами місцевого та регіонального самоврядування є
самостійність і незалежність Рад народних депутатів у межах своїх
повноважень, самофінансування і самозабезпечення, оптимальна
децентралізація.
Правовий механізм взаємовідносин Рад народних депутатів різних рівнів
спрямований на досягнення самостійності та оптимальної економічної
доцільності їх функціонування. Характеризуючи функції Рад народних
депутатів, передусім зазначимо, що вони у межах своєї компетенції вирішують
питання місцевого значення, виходячи з інтересів громадян, які проживають
на їх території, та державних інтересів. Власне в цій функції насамперед
реалізуються такі принципи місцевого та регіонального самоврядування, як
захист прав, свобод і законних інтересів громадян, соціальної
справедливості, поєднання місцевих і державних інтересів інтересів особи і
всього населення відповідної території. У і-воїи діяльності самоврядні
органи не можуть не взаємодія ги з трудовими колективами, громадськими
організаціями і рухами — це також один із основних принципів
самоврядування. Зазначені принципи визначають зміст і наступних функцій
органів самоврядування — забезпечення комплексного соціально-економічного
розвитку підвідомчої території; здійснення керівництва
підприємствами(об'єднаннями), організаціями та установами, які є їх
комунальною власністю. Базуючись на принципі законності, Ради народних
депутатів забезпечують виконання Конституції та законів України. Органи
місцевого та регіонального самоврядування є правочинними розглядати
питання, віднесені законодавством України до їх відання. При цьому
реалізують вони надану їм компетенцію самостійно. А керувати місцевими
Радами може лише закон.
Ідея самостійності окремих рівнів органів самоврядування проявляється і в
субординації правових актів, які вони приймають. Рішення Рад, їх виконавчо-
розпорядчих органів, прийнятих в межах своєї компетенції, якщо вони не
суперечать Конституції України і чинному законодавству, є обов'язковими для
виконання. Законом України про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і
регіональне самоврядування передбачається відповідальність у разі
невиконання рішень органів самоврядування (ст. 57); рівно ж як і органи
самоврядування несуть відповідальність за законність та наслідки прийнятих
ними рішень (ст. 58). Спори про відповідальність вирішуються в суді або
арбітражному суді. А якщо органи місцевого та регіонального самоврядування
своїми діями порушують Конституцію України і чинні закони, конституційні
права і свободи громадян, ігноруючи при цьому вимогу компетентних органів
про припинення незаконних дій, їх повноваження за рішенням Верховної Ради
України можуть бути достроково припинені. Закон передбачає (ст. 59) й інші
випадки можливого дострокового розпуску органів самоврядування. Так
проявляється принцип законності в діяльності самоврядних органів та
обов'язковості їх рішень, прийнятих у межах закону.
Принцип самостійності і незалежності Рад народних депутатів не означає
відсутності їх взаємодії. Закон (ст. 4) дозволяє місцевим Радам різних
рівнів перерозподіляти між собою окремі повноваження в галузі
господарського і соціально-культурного будівництва з урахуванням місцевих
демографічних, територіальних, економічних умов і національних
особливостей.
Місцеві самоврядувальні органи проводять свою роботу сесійно. Сесія Ради
складається з пленарних засідань, а також засідань постійних комісій Ради.
Сесії скликаються головою Ради в міру необхідності, але не менш як два рази
на рік, а позачергові сесії можуть скликатися за пропозицією не менш як
третини від загальної кількості обраних депутатів Ради, а також за
пропозицією постійної комісії, виконавчого комітету Ради, голови місцевої
державної адміністрації. Перша сесія новообраної Ради скли- кається
відповідною територіальною виоорчою комісією не пізніше як через місяць
після виборів.
Органи самоврядування є правочинними розглядати питання, віднесені
законодавством України до їх відання. Є, однак, перелік питань, які можуть
вирішуватися виключно на пленарних засіданнях Ради. Їх ще називають
виключною компетенцією представницьких органів самоврядування. Так,
виключно на пленарних засіданнях Ради вирішують питання про визнання
повноважень депутатів;
обрання голови, заступника голови Ради і звільнення з посади або прийняття
їх відставки; утворення і обрання постійних та інших комісій Ради, зміну їх
складу, обрання голів комісій; утворення виконавчого комітету Ради;
заслуховування звітів утворюваних Радою органів та оцінка їх діяльності. На
пленарних засіданнях затверджуються плани і програми економічного та
соціального розвитку території Ради, місцеві економічні програми, плани
приватизації об'єктів комунальної власності, місцеві бюджети та зміни, що
до них вносяться, звіти про виконання бюджету, приймаються рішення про
проведення місцевого референдуму та деякі інші питання.
Важливу роль у роботі самоврядних органів відіграють постійні комісії
Рад, які є відповідальними перед Радою і їй підзвітні.' Постійні комісії
обираються Радою з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і
підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за
виконанням рішень Ради. Рада утворює комісії: мандатну, з питань
депутатської діяльності та етики; з питань планування, бюджету і фінансів,
а також при необхідності постійні комісії з інших питань господарського і
соціально-культурного будівництва, визначає їх кількісний склад. Строк
повноважень постійних комісій такий, як і Ради, котра їх утворює.
Обираються комісії у складі голови і членів комісії, причому кандидатуру
голови комісії пропонує голова Ради. Заступник голови і секретар комісії
обираються на засіданні постійної комісії. До складу постійних комісій не
можуть обиратися голова, заступник голови Ради. Протягом строку своїх
повноважень Ради мають право реорганізувати систему своїх комісій, вносити
зміни до їх складу.
З лютого 1994 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про
формування місцевих органів влади і самоврядування», згідно з яким органами
місцевого самоврядування в Україні виступають сільські, селищні, міські,
районні та обласні Ради. Вони наділяються власною компетенцією, в межах
якої діють самостійно. Одночасно обласні, районні. Київська та
Севастопольська міські Ради виконують функції органів державної виконавчої
влади.
Ради обираються строком на чотири роки. Кількісний склад Рад визначається
самими Радами, але має становити не більше як 75 депутатів для обласної.
Київської і Севастопольської» міських та Рад міст з районним поділом і не
більше як ЗО — для інших Рад. Голови обласних, районних, міських, селищних
і сільських Рад обираються безпосередньо населенням, вони ж за посадою
очолюють виконавчі комітети відповідних Рад. Кількісний склад виконавчого
комітету визначає Рада на пленарному засіданні, персональний склад
виконкому пропонується головою відповідної Ради і затверджується Радою.
У сільських, селищних, міських (міст районною підпорядкування) Радах за їх
рішенням виконавчі комітети можуть не утворюватися, у цих випадках
виконавчі функції здійснює юлова Ради.
Голови сільських, селищних, міських, районних і обласних Рад «і'л очолювані
ними виконавчі органи підзвітні і підконтрольні відповідним Радам. З питань
здійснення делегованих їм повноважень державної виконавчої влади вони
підпорядковані Кабінету Міністрів України, а також виконавчим органам
вищестоящих Рад.
Отже, місцеві Ради всіх рівнів діють самостійно в сфері місцевого
самоврядування, вертикальна ж їх підпорядкованість встановлюється лише при
реалізації ними функції державної виконавчої влади.
Законодавець формулює умови, за яких повноваження сільської, селищної,
міської, районної, обласної, Верховної Ради Республіки Крим можуть бути
достроково припинені, зокрема, якщо вони прийняли рішення, спрямоване на
порушення територіальної цілісності України, самочинну зміну її державно-
територіального устрою; порушили Конституцію України і закони України та не
приводять своє рішення у відповідність з ними; не можуть протягом двох
місяців провести пленарне засідання чи утворити свої виконавчі органи.
Рішення про скасування незаконних рішень Рад та дострокове припинення
повноважень і призначення нових виборів цих Рад приймає Верховна Рада
України. У разі порушення Конституції та законів України голова обласної»,
районної, міської, селищної» і сільської Ради може бути звільнений з посади
у порядку, визначеному законом.
Оскільки Республіка Крим є складовою частиною України, Закон зазначає, що
органи місцевої влади і самоврядування в ній формуються і діють на підставі
Конституції України, законів України, Конституції і законів Республіки
Крим, які мають відповідати Конституції і законам України.
ІНШІ ЛАНКИ СИСТЕМИ САМОВРЯДУВАННЯ

До системи самоврядування України входять також інші форми територіальної
самоорганізації громадян: громадські комітети і ради самоврядування.
Територія їх діяльності визначається виконкомом відповідної міської,
районної в місті, селищної, сільської Ради, виходячи з соціально-
економічної цілісності території та з урахуванням пропозицій населення.
Обираються органи громадського самоврядування на загальних зборах (сходах)
громадян або і представників. Зміст їх діяльності визначається основними
завданнями соціально-економічної та політичної перебудови, що відбувається
в Україні. Закон про місцеве та регіональне самоврядування України (ст. 4,
56) передбачає право місцевих Рад народних депутатів передавати частину
своїх повноважень органам територіальної самоорганізації громадян
відповідно з фінансово-матеріальним забезпеченням для здійснення цих
повноважень. Громадські комітети і ради самоврядування здійснюють також
інші повноваження. Ііове законодавче положення про можливість передачі
місцевими Радами повноважень органам територіальної самоорганізації
громадян слід розглядати в аспекті підвищення ролі громадськості у
вирішенні суспільно-самоврядних справ, а критерієм для цієї передачі,
мабуть, повинна бути ефективність у вирішенні таких повноважень. Це має
бути стимулом для розгортання суспільної активності населення
мікротериторіальних колективів. Правовою основою діяльності органів
територіальної самоорганізації громадян, крім законодавчих актів держави,
мають бути статути (положення), затверджені загальними зборами (сходами)
громадян або їх представниками та зареєстровані виконавчими комітетами
відповідних Рад народних депутатів.
Оріани громадського самоврядування не є підпорядкованими місцевим Радам,
виконкомам, отже, останні не можуть керувати їх діяльністю.
Функціонування органів територіальної самоорганізації громадян розширює
соціальну основу місцевого самоврядування, забезпечує умови для реалізації
громадянами їх конституційних прав на участь в управлінні державними і
громадськими справами.
Поняття демократії включає до свого змісту поряд з представницьким
безпосереднє народовладдя. Формою безпосереднього волевиявлення населення є
місцеві референдуми (народне голосування), які проводяться за рішенням Рад
народних депутатів в межах їх компетенції на підвідомчій Радам території.
Рішення, прийняте референдумом, є обов'язковим для виконання відповідною
Радою, підприємствами (об'єднаннями), організаціями та установами,
громадянами, якщо воно не суперечить закону (ст. 54). Порядок проведення
місцевих референдумів визначається Законом України від 3 липня 1991 р. «Про
всеукраїнський та місцеві референдуми».
До форм прямої демократії належать також збори (сходи) громадян за місцем
проживання (ст. 55). Вони скликаються головою Ради або виконкомом, органами
територіальної самоорганізації громадян для обговорення найважливіших
питань, що стосуються інтересів громадян, висування кандидатів у депутати
Рад народних депутатів, формування органів місцевого самоврядування та
інших питань місцевого життя. Пропозиції про скликання загальних зборів
(сходів) громадян можуть вносити громадяни, депутати, постійні комісії
місцевої Ради, депутатські групи, трудові колективи, громадські
організації. Коли скликання загальних зборів є неможливим, можуть
скликатися збори (сходи) представників громадян населених пунктів,
мікрорайонів, житлових комплексів, вулиць, кварталів та інших
територіальних одиниць. Норми представництва на них визначаються органом,
якому належить право скликання зборів громадян. Повноваження, порядок
скликання і проведення загальних зборів (сходів) громадян визначається
Положенням про загальні збори (сходи) громадян за місцем їх проживання в
Україні.
Основною ж ланкою в системі місцевого самоврядування є сільські, селищні,
міські Ради народних депутатів, котрі на своїй території об'єднують і
координують діяльність усіх інших ланок місцевого самоврядування (ст. 2).
Система місцевого самоврядування на територіальному рівні становить певну
цілісність зі спільними основними завданнями і метою максимально можливого
задоволення інтересів людини. Реалізуючи спільні завдання, елементи системи
виконують і свої специфічні функції.

Список використаної літератури:

1.Конституція (Осноаний Закон)України:Текст із змінами і доповненнями
станом на 20 квітня 1993 року.Львів,1993 рік
2.Правознавство/За ред. Михайла Настюка.- Львів:Світ,1994.-271с.
3.Рабінович П.М., Шмельова Г.Г. Загальна теорія права і держави: навчальний
посібник.К.,1993