План
заняття

творчість
нечуй левицький українська ментальність

Група: 13,14,19

Спеціальність ВБДК,
ЗВ

Тема заняття: І.С. Нечуй-Левицький. «Кайдашева
сім’я» — зразок реалістичної соціально-побутової повісті. Історія
написання. Зміст твору «Кайдашева сім’я».

Мета заняття:

Навчальна — Знати основні відомості про творчість
митця. Визначати жанр «Кайдашевої сім’ї», коментувати основні
проблеми, характеризувати образи та порівнювати їх; висловлювати власні думки
про українську ментальність, національний характер, народні мораль та етику.

Виховна — Усвідомлення
основних рис української ментальності, їх значення для самопізнання та адаптації
у сучасному суспільстві

Розвиваюча — Розвивати
уміння аналізувати художні твори

Вид заняття: лекція

Вид лекції: вступна
лекція

Форма проведення
заняття: Лекція + евристична бесіда

Міжпредметні
зв’язки:

Забезпечуючі Історія
України

Забезпечувані Українська
мова

Методичне
забезпечення: опорні конспекти, тексти творів

Література:

1. Білецький О. Іван Семенович Левицький (Нечуй) //
Білецький О. Зібрання праць: У 5 т.— К., 1965.— Т. 2.

2. Зборовська Н. Український світ Нечуя-Левицького:
гендерний підхід // Зборовська Н. Феміністичні роздуми на карнавалі мертвих
поцілунків.— Львів, 1999.

3. Крутікова Н. У світі художньої правди і краси //
Нечуй-Левицький І. Твори: У 3 т.— К., 1988.— Т.1.

4. Міщук Р. Співець душі народної: До 150-річчя від
дня народження І. Нечуя-Левицького.— К., 1987.

5. Панченко В. Дві повісті Івана Нечуя-Левицького («Хмари»,
«Кайдашева сім’я») // Дивослово.— 2003.— № 8.

6. Погрібний А. Всевидяще око України.— І.
Нечуй-Левицький // Погрібний А. Класики. Не зовсім за підручником.— К., 2000.

7. Хропко П. Романи І. Нечуя-Левицького з життя
інтелігенції // Українська мова і література в школі.— 1988.— № 11.

Технічні засоби
навчання  комп’ютер

ХІД
ЗАНЯТТЯ

1. Організаційний
момент

1.1 Привітання
студентів

1.2 Підготовка
аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.

2. Ознайомлення
студентів з темою та навчальними цілями заняття

І.С.Нечуй-Левицький.
«Кайдашева сім’я» — зразок реалістичної соціально-побутової повісті.
Історія написання. Зміст твору «Кайдашева сім’я».

3. Мотивація
навчання

Основні поняття теорії літератури –
повість, соціально-побутова повість, образотворчі характеристики. Спостереження
за менталітетом українського народу. //

Соціально-побутовою називається
повість, у якій події і характери соціально зумовлені, тут пов’язано побут
людей у соціальним розвитком суспільства.

4. Актуалізація
опорних знань

Фронтальне
опитування за лекційним матеріалом

1.  Назвати основні політичні
події 70-90рр

2.  Перелічити відомі товариства
та літературні спілки

3.  Назвати теми творчості
авторів 70-90рр.

Перевірка
випереджаючого завдання:

1. Що ви можете сказати про передумови
формування характеру Івана Левицького?

2. Які завдання перед собою ставили
передові люди другої половини XIX століття?

3. Чому передові погляди Івана
Нечуя-Левицького гімназійне начальство осуджувало?

4. Яким ви уявляєте Івана Семеновича? Яким його побачив Іван Франко?

5. Чим вас вразив останній період життя
Нечуя-Левицького? Чи зазнав він родинного щастя?

6. Чому Іван Франко назвав
Нечуя-Левицького «колосальним всеобіймаючим оком» України? Прокоментуйте відповідну
цитату.

5. Коментар
відповідей та робіт студентів

Аналіз
відповідей, виставлення оцінок

6. Викладення та
вивчення нового матеріалу (лекція)

Левицький був у важку, войовничу,
заогнену пору тим, чого в таку пору і найрозумніші не розуміють — був артистом,
творцем живих типів…

(Іван Франко)

Іван
Нечуй-Левицький (1838 — 1918)

Одного з найкращих українських
прозаїків, відомого в літературі під псевдонімом Іван Нечуй-Левицький, вважають
неперевершеним майстром слова, тонким знавцем народного побуту, історії,
ментальності українців, митцем з яскраво вираженою громадянською позицією. Талант
письменника навіть у радянські часи, коли його прагнули втиснути в рамки «дожовтневого»
автора з «манерою докладного, неквапливого зображення матеріального побуту»,
змушував читачів замислюватися над причинами розбрату в українському
суспільстві («Кайдашева сім’я») та появи шукачів правди, які заради
волі нехтували особистим щастям, благополуччям родини («Микола Джеря»).

робота з текстом повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

Ще І. Франко зазначав, що повість «Кайдашева
сім’я« »з огляду на високо артистичне змалювання селянського життя»
належить «до найкращих оздоб українського письменства». З великою
художньою силою і правдивістю І. Нечуй-Левицький розкрив у цьому творі духовні
цінності, які склалися впродовж століть в українській родині. Новаторство
письменника якраз виявилося втому, що він показав руйнування набутої духовності
труднощами щоденного життя, відтворив такий стан українського селянства, який
нівечить справжню суть його «народного духу».

В етнографічній розвідці «Світогляд українського
народу» І. Нечуй-Левицький вказував на великі моральні потенції народу,
суть яких відбилась насамперед в усній поезії. Він радив письменникам не
обминати колоритних народних висловів і через їх освоєння показати світові
неповторну душу українців. Найрізноманітніші засоби барвистого народного
мовлення письменник вдало використав у «Кайдашевій сім’ї».

Змалюванням саме буденного життя
українських селян повість «Кайдашева сім’я» вирізнялася у літературі
– адже тогочасні автори захоплювалися переважно святковою стороною селянського
побуту. Будні Кайдашів минають у невсипущій праці. Косовиця, жнива, плекання
городини, «зимова» жіноча робота (прядіння, ткання полотна, шиття і
вишивання одягу) – ці та інші щоденні клопоти визначали стосунки між членами
сім’ї Кайдашів. Хоча у творі майстерно виписані і святкові звичаї та обряди,
глибоко вікові традиції і вірування.

Втіленням української релігійності і
високої народної моралі є у повісті Мелашка. Її любов до рідної матері,
чоловіка, намагання догодити свекрусі приємно вражають. Доведена до відчаю,
Мелашка їде з односельчанами в Київську Лавру на прощу – святкування паски у
Києві, за народним повір«ям, мало б принести у сім»ю Боже благословення.
Письменник поетизує свою героїню. Так, лірична душа Мелашки почула у жалібних
піснях ченців у чистий четвер (напередодні Великодня) «якесь море сліз, що
зливалось тисячі літ, І злилось докупи, і полилось піснями з грудей. Здасться,
в тому морі сліз текли ріки народного горя од самого початку світу…».

Побожним, чуйним і добрим був Кайдаш,
мріяв про смерть по-християнськи: зі сповіддю, причастям, соборуванням. Але
тяжке пияцтво призвело до передчасної страшної смерті, яка не відповідала
християнським уявленням. Сини і невістка Мотря надто часто порушували четверту
заповідь Божу: не поважали і не шанували батьків. А народна мораль ґрунтувалася
в основному на заповідях Божих. У селі зневажали злодіїв, п’яниць, покриток,
ледарів, хвальків, безбожників Тут ніколи нікому нічого не забували. Не могли
забути й Мотрі того, що вибила свекрусі око, а Карпові – що ганявся за матір’ю
з дрючком. Люди добре знали характери тих, кого вважали негідними: вибираючи
Карпа десяцьким, хтось підкреслив, що «буде добрий сіпака», а
пропонуючи жартома кандидатуру Мотрі, селяни висміяли цю жінку:

– А може, панове
громадо, ми оберемо за десяцького Мотрю, – прикинув слівце один жартівливий
чоловік.

– Не можна, вона
повибиває всім бабам очі, – гукнули чоловіки, сміючись.

Глибокий знавець селянського життя і побуту,
селянської психології І. Нечуй-Левицький розумів, що про народ треба писати без
будь-яких прикрас. У центрі повісті – повсякденний плин життя селянської сім’ї,
в якому на перший план висуваються побутові сварки, спричинені відсутністю
прагнення зрозуміти один одного. Жанрова специфіка твору полягає у тому, що цей
повсякденний плин життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших
побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Гумор
письменника сягає корінням у народний ґрунт і міцну національну літературну
традицію. Природжений гумор Нечуй-Левицький вважав невід’ємним елементом
національної психіки, що «затаївся в усіх звивах розуму і фантазії щирого
українця і є глибоко своєрідним». Контрасти створеного народом величного
епосу і дріб’язкової хатньої війни надають повісті особливого іронічного
забарвлення («Не чорна хмара з-за синього моря виступала, то виступала
Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину»). У повісті письменник
гумористичне показав взаємні заздрощі, плітки та шалені вибухи злості серед
Кайдашів. Проте гумор у повісті має співчутливий характер: автор бачить вплив
на психологію Кайдашів їхнього тяжкого становища, бо після довговічної панщини
вони потрапили в нові, незвичні обставини. Із серії комічних подій складається сумна
картина буття сім’ї, де син виступає проти матері, й уся родина марно витрачає
сили і здоров’я на безглузді суперечки та чвари. Такий стан, на думку
письменника, не відповідає справжній суті «народного духу». Духовна
роз’єднаність – ось те лихо, яке кожен день отруює українську родину, яка
впродовж віків була оповита високою духовністю і мораллю.

Яскравий колорит звичаїв, обряди
народних замовлянь, передвесільні розглядини, сільські розваги, детальні описи
селянського одягу та оселі, насичена прислів’ями і приказками мова повісті –
усе це дає підстави вважати цей твір справжньою енциклопедією народознавства.

Робота з текстом повісті «Кайдашева
сім’я»

Тема – зображення життя українського
села в перші десятиріччя після реформи 1861 р. У творі змальовувався побут
селянської сім’ї Кайдашів, через що виростає реалістична і трагічна за суттю
картина життя селянства – темного, забитого віками панщини.

Композиція – повість складається з 9
(дев’яти) розділів:

— лише родинні відносини та
суперечки;

— одруження Карпа;

— відношення між невісткою Мотрею та
свекрухою;

— сватання Лавріна;

— його одруження;

— ставлення свекрухи до другої
невістки – Мелашки;

— похід до Києва;

— втеча Мелашки;

— сварки між сім’ями братів.

Засоби сатири в повісті: гостро
комічні сценки, смішні ситуації (п’яний Кайдаш, збирання Марусі на сватання),
сатира на релігію, забобонність, народний характер, мова, описи пейзажів,
інтер’єру, портретів.

Образи. Дійові особи: батько –
Омелько Кайдаш, мати – Маруся Кайдашиха, сини – старший Карпо (дружина –
Мотря), менший – Лаврін (дружина – Мелашка), баба Палажка, баба Параска, батьки
дружин.

Омелько Кайдаш:

— портрет, («Ніби змальований на
чорному полі картини, сидів Кайдаш у білій сорочці з широкими рукавами… Широкі
рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві
руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».),

— працьовитість,

— забобонність, релігійність ( Над
усе він шанує «святу п’ятницю», але «допився до чортиків»),

— мова Омелька,

— ставлення до людей

 Маруся Кайдаш:

— зовнішність,

— два боки характеру,

— відношення до себе,

— ставлення до невісток.

Колись вона служила у панів покоївкою
та економкою і зберегла до всього панського рабську повагу («проше вас»).
Коли з’явились невістки, вона спробувала знущатися з них, як пани з своїх слуг.
Але…

— мова !! (до Мотрі: «дитя моє»,
«дочка» і «кобила», «заноза»)

Молоде покоління

Карпо – енергійний, суворий, впертий.
Про горб «… цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопувать. Як
хтось почне, то й я копирсну заступом скільки там разів».

Мотря – «робоча та проворна, та
трохи куслива, як мухи в спасівку«. »Має серце з перцем».

Лаврін — лагідний, м’який,
жартівливий.

Мелашка – щира і тиха, з бідної
сім’ї.

Баба палажка – «ідеолог», «з’їла двадцять пасок у
Києві«, знає замовляння: »Пом’яни, господи, раба божого Омелька та ті
книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще й тую, що
телятиною обшита… Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в
реп’яхах…».

Баба Параска «Не можна бабі
Парасці вдержатись на селі«; мова »Благословіть бабі Палажці
скороспостижно вмерти».

висновок. Смішними здаються нам
суперечки Кайдашів, так само як і ворожнеча баби Параски і баби Палажки, але
сміх цей, зрештою, не безтурботний. Не безхмарний – це «сміх крізь сльози».

7. Запис плану
лекції:  

7.1 Суспільно-політичний
і загальнокультурний процес 70-90 рр.

7.2 «Кайдашева
сім’я» — зразок реалістичної соціально-побутової повісті.

7.3 Історія
написання. Зміст твору.

7.4 Персонажі
повісті, проблематика твору

8. Закріплення
знань студентів: усне фронтальне опитування за лекцією

Поміркуйте.

1. Чому Іван Семенович
не продовжив династію священиків, віддавши перевагу педагогічній і
письменницькій справі?

2. З якої причини митець приховував свої
ранні твори від ровесників та батьків? У чому полягали життєві ідеали молодого
письменника?

3. Чи вважаєте ви Нечуя-Левицького
новатором у літературі? Свою відповідь належно обґрунтуйте.

9. Коментар
роботи студентів

Аналіз
відповідей, виставлення оцінок

10. Підсумок
заняття

11. Домашнє
завдання Осмислення лекції, виписати по 2 цитати до головних образів